У Вірменії відбулася важлива політична подія, яка на перший погляд може здатися несподіваною. Прем'єр-міністр Нікол Пашинян офіційно подав у відставку разом із чинним урядом, однак уже того ж дня був повторно призначений на посаду глави Кабінету міністрів. Насправді такі кадрові зміни стали наслідком конституційної процедури після початку роботи нового складу парламенту, а не політичної кризи.
Втім, ситуація привернула увагу міжнародної спільноти не лише через формальну зміну уряду. Після парламентських виборів Вірменія підтвердила курс на політичну стабільність під керівництвом Пашиняна, який останніми роками суттєво переглянув зовнішньополітичні пріоритети країни. Саме це дедалі частіше стає джерелом напруженості у відносинах між Єреваном і Москвою.
Чому Пашинян подав у відставку
Про своє рішення Нікол Пашинян повідомив на офіційній сторінці у Facebook. Він пояснив, що підписав заяву про відставку уряду та передав її президентові відповідно до вимог Конституції.
Причиною стала перша сесія Національних зборів дев'ятого скликання, сформованих після парламентських виборів.
Основний закон Вірменії передбачає, що після початку роботи нового парламенту чинний уряд автоматично складає свої повноваження. Після цього парламентська більшість висуває кандидатуру нового прем'єр-міністра, а президент офіційно призначає його на посаду.
Таким чином, відставка уряду була обов'язковою юридичною процедурою і не свідчила про втрату влади чи політичної підтримки чинним прем'єром.
Президент оперативно перепризначив главу уряду
Політична інтрига тривала недовго.
Вже вдень президент Вірменії Ваагн Хачатурян підписав указ про повторне призначення Нікола Пашиняна прем'єр-міністром країни.
У документі зазначено, що рішення ухвалено відповідно до статті 149 Конституції Вірменії.
Таким чином, Пашинян зберіг за собою посаду та отримав можливість сформувати новий склад уряду, який працюватиме протягом нового парламентського скликання.
Результати виборів забезпечили Пашиняну впевнену більшість
Передумовою для повторного призначення стали результати парламентських виборів, що відбулися 7 червня.
Перемогу здобула партія «Громадянський договір», очолювана Ніколом Пашиняном.
Політична сила отримала майже половину голосів виборців — 49,7%, що дозволило сформувати стійку парламентську більшість.
За підсумками голосування партія здобула 61 із 101 депутатського мандата, що дає їй можливість самостійно формувати уряд без необхідності створення коаліції.
До нового складу парламенту увійшли лише три політичні сили, що ще більше зміцнило позиції чинної влади.
Відносини з Росією залишаються складними
Попри впевнену перемогу всередині країни, зовнішньополітична ситуація для уряду Пашиняна залишається непростою.
Останніми роками Єреван дедалі активніше демонструє прагнення диверсифікувати свої міжнародні зв'язки та поглибити співпрацю із західними партнерами.
Такий курс став особливо помітним після загострення безпекової ситуації на Південному Кавказі та розчарування в ефективності традиційних союзницьких механізмів.
За інформацією міжнародних ЗМІ, у Москві не поспішали вітати Пашиняна з перемогою на парламентських виборах.
Аналітики пов'язують це з тим, що чинний прем'єр дедалі частіше проводить політику, яка не завжди збігається з інтересами Кремля.
Чим може відповісти Москва
На думку окремих експертів, Росія може використати економічні інструменти для посилення тиску на Вірменію.
Серед можливих кроків називають перегляд чинних домовленостей щодо постачання природного газу або зміну умов економічної співпраці між двома країнами.
Подібні сценарії вже обговорюються міжнародними аналітиками, хоча офіційних рішень із цього приводу наразі не оголошувалося.
Водночас експерти зазначають, що економічні відносини між Москвою та Єреваном залишаються взаємовигідними, тому будь-які радикальні кроки можуть мати наслідки для обох сторін.
Попереду — новий етап для Вірменії
Повторне призначення Нікола Пашиняна свідчить про збереження політичної стабільності після парламентських виборів.
Водночас перед новим урядом стоять складні виклики. Серед них — розвиток економіки, модернізація державного управління, забезпечення безпеки країни та пошук балансу між традиційними союзниками й новими міжнародними партнерами.
Окрему увагу Єревану доведеться приділяти зовнішній політиці, адже зміни у відносинах із Росією можуть вплинути як на енергетичну сферу, так і на загальну архітектуру безпеки на Південному Кавказі.
Саме тому новий уряд Пашиняна розпочинає свою роботу в умовах, коли внутрішня політична підтримка поєднується з дедалі складнішими викликами на міжнародній арені. Від того, наскільки успішно владі вдасться поєднати внутрішні реформи із зовнішньополітичним балансом, залежатиме подальший розвиток країни в найближчі роки.