Українська стратегія протидії Росії поступово виходить за межі безпосередньої лінії фронту та дедалі більше спрямовується на послаблення військового, економічного й промислового потенціалу противника. За оцінкою військово-політичного експерта Олександра Коваленка, одним із ключових розробників такого підходу є керівник Офісу Президента генерал-лейтенант Кирило Буданов.
У коментарі виданню EU Observer експерт зазначив, що нинішня кампанія України проти російських військових об’єктів, логістики та стратегічної інфраструктури є результатом масштабної координації між різними структурами сектору безпеки та оборони.
За словами Коваленка, Буданов є одним із головних архітекторів стратегії системного виснаження Росії, яка спрямована не лише на протидію російським військам на полі бою, а й на поступове зниження здатності РФ продовжувати агресію.
Війна як боротьба за ресурси та можливості
Сучасний конфлікт значною мірою визначається не тільки кількістю військових на передовій, а й можливістю держави підтримувати тривалу кампанію. Саме тому Україна дедалі більше уваги приділяє ударам по об’єктах, які забезпечують функціонування російської військової машини.
Йдеться про підприємства оборонної промисловості, склади, логістичні вузли, паливну інфраструктуру та інші елементи, без яких неможливе стабільне забезпечення армії.
На думку експертів, така стратегія має на меті створити для Росії ситуацію, коли продовження війни потребує дедалі більших витрат і ресурсів.
Коваленко наголосив, що ефективність цієї кампанії стала можливою завдяки взаємодії різних представників українського сектору безпеки.
«Це колективні зусилля Кирила Буданова, Михайла Федорова, а також Роберта Бровді (Мадяра), командувача Військ безпілотних систем», — зазначив експерт.
За його словами, важливу роль також відіграють керівництво Генерального штабу, розвідувальні структури та представники інших силових відомств.
Роль безпілотників у новій стратегії
Одним із головних елементів сучасної української стратегії стали безпілотні системи. Вони дозволяють завдавати ударів по цілях на значній відстані, проводити розвідку та створювати додатковий тиск на військову інфраструктуру Росії.
Розвиток цього напрямку став одним із найбільш помітних змін у характері війни. Якщо раніше ключова увага була зосереджена переважно на бойових діях уздовж фронту, то тепер важливим фактором стала здатність впливати на глибокий тил.
За оцінкою експертів, саме поєднання розвідки, технологій, безпілотних систем та планування дозволяє Україні реалізовувати складні операції.
Це створює ситуацію, коли російська сторона змушена витрачати додаткові ресурси не лише на ведення бойових дій, а й на захист власної території та критичних об’єктів.
Удари по тилу як спосіб змінити баланс
Олександр Коваленко зазначив, що комплексний підхід України демонструє результат не тільки безпосередньо на фронті, а й у глибині території Росії.
За його словами, така стратегія поступово впливає на економічний і військовий потенціал РФ, змушуючи її розподіляти ресурси між різними напрямками.
Для будь-якої держави, яка веде тривалу війну, здатність підтримувати виробництво, логістику та постачання є критично важливою. Саме тому атаки на елементи цієї системи можуть мати довгостроковий ефект.
«Ми бачимо, що ця стратегія працює», — підсумував Коваленко.
Водночас експерт наголосив, що це не результат діяльності однієї людини чи окремої структури. За його словами, успіх забезпечує саме командна робота всього оборонного сектору.
Майбутні завдання України
Раніше Кирило Буданов заявляв, що серед головних завдань України на найближчу перспективу є досягнення справедливого миру та формування нової архітектури безпеки.
У цьому контексті стратегія виснаження військового потенціалу Росії розглядається як один із інструментів, який має посилити позиції України та створити умови для майбутніх переговорів.
Війна продовжує залишатися протистоянням не лише армій, а й систем — економічних, технологічних та організаційних. Саме тому здатність ефективно координувати дії розвідки, оборонних структур і технологічних підрозділів стає одним із ключових факторів успіху.
Українська стратегія поступово змінює характер протистояння: від простого стримування атак до системного впливу на можливості Росії продовжувати війну.
