Театр Ла Феніче у Венеції знову опинився в центрі скандалу. Його оркестр і працівники погрожують страйком через призначення Беатріче Венезі музичним директором. Опера в Італії завжди була символом культури, тож дискусія вийшла далеко за межі мистецтва.
Венезі, якій лише 35 років, відома широкій публіці завдяки телепроєктам і рекламі, але не завдяки роботі у провідних театрах. Критики наголошують, що вона не мала досвіду на сценах Відня, Берліна чи Ла Скала. Для Ла Феніче таке призначення стало несподіванкою.
Працівники заявили, що їх не проконсультували перед оголошенням. Традиційно оркестр, хор і співробітники брали участь у процесі, але тепер рішення було «спущене згори». Це викликало недовіру і відчуття, що думка колективу більше не враховується.
Важливою частиною скандалу стали політичні зв’язки Венезі. Вона давно висловлювала симпатії до правих сил, а прем’єр-міністр Джорджа Мелоні називала її «талановитою та сміливою». Критики вважають, що саме політика, а не музика, зіграла ключову роль.
В Італії все частіше говорять про «консервативний відбиток» у культурних інституціях. Від музеїв до оперних театрів, уряд Мелоні просуває ідею національних кадрів замість іноземних. Ла Феніче стало черговим прикладом цієї тенденції.
Колеги з Ла Скала у Мілані висловили підтримку протестувальникам, заявивши, що диригентку «нав’язали згори». Така солідарність свідчить: проблема вийшла за межі одного театру і може стати загальнонаціональним конфліктом у сфері музики та культури.
Сам театр Ла Феніче має унікальне значення. Саме тут проходили прем’єри Белліні, Россіні й Верді. Для Італії це символ не лише опери, а й культурної спадщини, яку важливо зберегти від політичного впливу. Тому дискусія набуває ще більшої ваги.
Водночас прихильники Венезі наголошують на її досягненнях. Вона працювала в аргентинському Teatro Colón, мала досвід у невеликих театрах Італії, потрапила до списку Forbes як молода зірка. Для когось це приклад нової генерації в культурі.
Керівник театру Нікола Колаб’янкі визнав, що не проконсультувався з колективом. Але він захищає своє рішення, вбачаючи у Венезі «знак оновлення». За його словами, її вік, жіночість та присутність у соціальних мережах можуть стати «доданою вартістю».
Критики ж нагадують, що театр – це не подіум і не телешоу. Для Ла Феніче потрібен досвідчений диригент, здатний працювати з оркестром і задавати нові стандарти. Сумнів у компетенції Венезі підживлюється її репутацією телевізійної персони.
У самій Венеції протест набирає форми відкритого спротиву. Члени колективу поширюють листівки, читають звернення зі сцени та отримують підтримку публіки. Деякі виступи зустрічаються оваціями, що свідчить про солідарність між працівниками і глядачами.
Беатріче Венезі поки уникає прямих коментарів, але в соцмережах дякує за підтримку та називає нову посаду «початком діалогу». Проте цей діалог наразі виглядає радше конфліктом, який може перерости у повноцінний страйк.
Ситуація з Ла Феніче демонструє, як культура й політика в Італії тісно переплітаються. Театр стає полем боротьби не лише за мистецтво, а й за ідеологію. Це небезпечна тенденція для країни, яка пишається своєю оперною спадщиною.
Для Бродвею Європи, яким часто називають Венецію, такі скандали підривають авторитет. Опера в Італії завжди була предметом гордості, але тепер вона стає заручником політичних рішень. Це може вплинути на репутацію театру на міжнародному рівні.
У підсумку призначення Беатріче Венезі стало тестом для італійського суспільства. Чи здатна країна поєднати молодість і традицію без політичних ігор? Чи може культура залишатися автономною? Відповідь на ці питання визначить майбутнє Ла Феніче і всієї опери.
