Росія може зіткнутися з гострою нестачею людського ресурсу для продовження масштабних бойових дій, тому Кремль шукає способи швидко поповнити війська. Одним із можливих сценаріїв може стати використання білоруської армії, причому навіть без згоди Олександра Лукашенка. Таку думку висловив керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія XXI» Павло Лакійчук, аналізуючи перспективи російської мобілізації та розвиток ситуації на фронті.
За словами експерта, нині Сили оборони України використовують дві взаємодоповнювальні стратегії, які поступово знижують бойові можливості російської армії. Перша полягає у систематичному позбавленні противника ресурсів, необхідних для ведення війни. Йдеться про ураження складів із боєприпасами, логістичних маршрутів, запасів пального та інших елементів військового забезпечення. Найкращі результати, за оцінкою Лакійчука, ця стратегія демонструє на південному напрямку, тоді як на сході її реалізація є значно складнішою через особливості бойових дій.
Друга стратегія спрямована на виснаження живої сили противника. За словами експерта, українські військові системно зменшують чисельність особового складу та військової техніки, що зрештою призводить до втрати окремими підрозділами здатності виконувати поставлені бойові завдання.
Саме баланс між втратами та можливостями їх поповнення, на думку Лакійчука, стає одним із ключових факторів війни. Він зазначає, що щомісяця російська армія зазнає значних втрат, які приблизно відповідають можливостям мобілізаційної системи РФ із набору нових військовослужбовців.
За оцінкою експерта, зараз російська мобілізаційна машина здатна щомісяця залучати близько 30–35 тисяч нових військових. Це означає, що командування РФ фактично змушене обирати між двома варіантами: або направляти поповнення для компенсації поточних втрат і підтримання боєздатності підрозділів, або накопичувати резерви для майбутніх наступальних операцій. Одночасно виконувати обидва завдання, як вважає Лакійчук, Росія наразі не може.
Саме тому, на його думку, наступальний потенціал російської армії поступово зменшується. Водночас Кремль може шукати шляхи виходу із цієї ситуації шляхом залучення додаткових військових контингентів.
Одним із можливих варіантів експерт називає офіційну мобілізацію в Росії. Однак такий процес потребуватиме часу і не забезпечить миттєвого результату. Для підготовки, навчання та оснащення великої кількості новобранців необхідні місяці, тому швидко отримати десятки тисяч боєготових військових Росія не зможе.
За словами Лакійчука, якщо Кремль поставить завдання довести чисельність своїх збройних сил приблизно до 1,2 мільйона військовослужбовців, виникне потреба у швидкому одноразовому поповненні армії на десятки тисяч уже підготовлених людей.
Саме в цьому контексті експерт припускає два можливі джерела такого резерву — Білорусь та Північну Корею.
Щодо Білорусі, Лакійчук зазначає, що сам Олександр Лукашенко не демонструє бажання безпосередньо залучати свою армію до війни. Водночас, за його словами, це не виключає сценарію, за якого Кремль може спробувати використати білоруські військові ресурси всупереч позиції офіційного Мінська.
За оцінкою експерта, у такому випадку Росія потенційно могла б отримати додатково близько 40–60 тисяч військовослужбовців. Водночас він не стверджує, що такий розвиток подій є неминучим, а лише розглядає його як один із можливих варіантів розвитку ситуації.
Іншим джерелом додаткової живої сили, на думку Лакійчука, можуть стати військові КНДР. Він нагадав, що Північна Корея вже направляла до Росії близько 10–11 тисяч військовослужбовців, що, за його словами, могло стати своєрідною перевіркою формату такої співпраці.
Експерт вважає, що лідер КНДР Кім Чен Ин теоретично може погодитися на повторне відправлення своїх військових. Однак використання північнокорейських підрозділів безпосередньо на території України, на його думку, матиме значно серйозніші міжнародні наслідки, ніж їхнє застосування в прикордонних районах Росії. Саме тому, як зазначає Лакійчук, між Москвою та Пхеньяном можуть тривати переговори щодо умов подальшої військової співпраці.
Окремо експерт звернув увагу на можливі строки проведення мобілізації в Росії. За його оцінкою, якщо відповідне рішення буде ухвалене вже восени, то збільшення мобілізаційного потенціалу відбуватиметься поступово протягом приблизно шести місяців. Максимальних темпів поповнення особового складу російська армія, за його прогнозом, зможе досягти орієнтовно до травня 2027 року.
Саме цей часовий проміжок, на думку Лакійчука, Україна повинна використати максимально ефективно для підготовки до можливого посилення російських сил. При цьому він наголошує, що йдеться не лише про питання мобілізації чи збільшення чисельності українського війська.
Експерт вважає, що необхідно комплексно зміцнювати обороноздатність держави. Насамперед це стосується розвитку інженерних укріплень, підготовки резервів, удосконалення системи оборони та забезпечення достатньої кількості підрозділів, здатних оперативно реагувати на можливе розширення фронту.
Особливу увагу Лакійчук звертає на північний напрямок. Він нагадав заяви Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського про необхідність утримання окремих сил для прикриття кордону з Білоруссю. За словами експерта, навіть потенційна загроза появи додаткових військ на цьому напрямку змушує Україну розподіляти резерви на значній ділянці кордону.
На його думку, у разі збільшення чисельності російської армії противник може не лише посилити окремі напрямки наступу, а й спробувати ще більше розтягнути лінію бойового зіткнення, змушуючи українські сили перекидати резерви між різними ділянками фронту.
Підсумовуючи, Павло Лакійчук зазначає, що відповіддю України на можливе нарощування чисельності російських військ має стати подальший розвиток технологічної переваги. На його переконання, ключову роль у сучасній війні відіграють безпілотні системи, високоточне ураження та ефективне використання наявних ресурсів. Саме тому, підкреслює експерт, Україна має забезпечити такі темпи виробництва та застосування дронів, які випереджатимуть можливості Росії зі збільшення чисельності свого війська.
