Речник китайського МЗС Ґо Цзякунь фактично повністю відкинув матеріал Financial Times, заявивши, що інформація “суперечить фактам” і є “чистою вигадкою”. Така категоричність виглядає невипадковою.
Для Пекіна будь-які публічні сигнали про дистанціювання від Кремля сьогодні є надзвичайно чутливими. Особливо — напередодні нового візиту Володимира Путіна до Китаю, який має продемонструвати збереження стратегічного партнерства між Москвою та Пекіном.
Саме тому китайська влада була змушена реагувати максимально швидко і жорстко. Навіть якщо подібна розмова справді могла відбутися у приватному форматі, офіційний Пекін не може дозволити створення враження, що Сі Цзіньпін публічно ставить під сумнів рішення Кремля про війну.
За попереднім аналізом «Дейком», сама поява такого матеріалу у Financial Times уже свідчить про важливу річ: на Заході дедалі уважніше шукають ознаки можливого охолодження між Китаєм і Росією на фоні затяжної війни в Україні.
Інтерес до таких сигналів зрозумілий. Для США та Європи позиція Китаю залишається одним із ключових факторів глобального балансу навколо війни. Без економічної підтримки Пекіна Росії було б значно складніше витримувати довгострокове санкційне та фінансове навантаження.
Втім, нинішня реакція МЗС Китаю демонструє: Пекін не готовий допустити навіть інформаційного враження про тріщини у відносинах із Москвою.
Особливо важливо, що спростування пролунало саме через офіційний дипломатичний канал. Це означає, що Китай розглядає тему як політично чутливу не лише для внутрішньої аудиторії, а й для міжнародних партнерів.
Водночас сама нервовість реакції може свідчити і про інше — Пекін дедалі сильніше прагне контролювати сприйняття своїх відносин із Кремлем.
Китай опинився у складній позиції. З одного боку, він не хоче руйнувати стратегічне партнерство з Росією, яке допомагає стримувати США та формувати альтернативний геополітичний блок. З іншого — затяжна війна Путіна дедалі більше створює ризики для китайської економіки та глобальних амбіцій Пекіна.
Саме тому офіційна китайська риторика залишається максимально обережною: заклики до миру, критика санкцій, відмова прямо засуджувати Москву — але й без відкритого схвалення самої війни.
Показово, що Китай продовжує уникати формулювань про “союз” із Росією, натомість наголошуючи на “стратегічному партнерстві”. Для Пекіна це важлива дипломатична різниця: Китай хоче зберігати простір для маневру та не бути втягнутим у російську війну напряму.
Але що довше триває конфлікт, то складніше Китаю підтримувати цей баланс.
Особливо на фоні того, що Захід дедалі частіше розглядає Пекін не як нейтрального посередника, а як державу, яка допомагає Росії обходити економічну ізоляцію.
На цьому тлі публікація FT виявилася болючою саме тому, що зачепила головний страх Пекіна — появу образу Китаю як партнера, який починає сумніватися у стратегічній правильності дій Кремля.
Тепер особлива увага буде прикута до візиту Путіна до Китаю. Кремль спробує максимально продемонструвати близькість із Сі Цзіньпіном, а Пекін — показати стабільність партнерства без надмірного втягування у саму війну.
І саме це сьогодні є головною лінією китайської дипломатії: підтримувати Росію настільки, щоб вона залишалася стратегічним союзником проти Заходу, але не настільки відкрито, щоб самому Китаю довелося платити за війну Путіна надто високу політичну й економічну ціну.
