У 1880-х роках фармацевтичний ринок США працював за зовсім іншими правилами. Тоді не існувало сучасного контролю за складом ліків, клінічних випробувань чи заборон на наркотичні речовини в медичних препаратах. Кокаїн, героїн, морфін, алкоголь і навіть миш'як вільно продавалися в аптеках як універсальні лікувальні засоби.
Під час Громадянської війни Пембертон отримав поранення, після чого лікарі призначили йому морфін. Протягом наступних двадцяти років він так і не зміг позбутися залежності. На початку 1880-х років він почав вивчати медичну літературу, де європейські лікарі припускали, що кокаїн може стати «безпечною» альтернативою морфіну.
Спочатку Пембертон створив алкогольний напій French Wine Coca — суміш вина, листя коки та горіхів коли, взявши за основу популярний французький тонік Vin Mariani, який свого часу схвалювали навіть Папа Римський Лев XIII та Томас Едісон.
Ситуація змінилася восени 1885 року, коли в окрузі Фултон, де розташована Атланта, запровадили заборону на продаж алкоголю. Оскільки Пембертон планував продавати свій напій саме там, йому довелося прибрати вино з рецепта. Натомість він додав цукор і лимонну кислоту, а готовий сироп почали змішувати з газованою водою в аптеці.
Так випадково з'явився смак Coca-Cola, який виявився навіть популярнішим за оригінальний рецепт. Назву придумав бухгалтер Пембертона Френк Мейсон Робінсон — саме він власноруч написав знаменитий логотип. Першу склянку напою продали 8 травня 1886 року, а в перший рік у середньому продавалося лише близько дев'яти склянок на день.
Поки компанією керував сам Пембертон, Coca-Cola відкрито рекламували як лікарський засіб — від морфінової залежності, головного болю, нудоти, виснаження і навіть імпотенції. Основною аудиторією називали «дам і всіх, чия сидяча робота викликає нервове виснаження».
Кожна склянка оригінального напою містила приблизно 9 міліграмів кокаїну — це було менше за тодішню медичну дозу (50–100 мг), але достатньо для легкого стимулюючого ефекту. Починаючи з 1903 року компанія стала використовувати листя коки, з якого кокаїн видаляли заздалегідь, а остаточно його сліди зникли з рецептури в 1929 році.
Сам Пембертон так і не побачив світового успіху свого винаходу. Його залежність від морфіну посилювалася, фінансове становище погіршувалося, і він поступово продав свою частку в компанії кільком підприємцям з Атланти. Незадовго до смерті від раку шлунка в серпні 1888 року він передав решту акцій бізнесмену Асі Гріггсу Кендлеру приблизно за 80 тисяч доларів.
Саме Кендлер прибрав із реклами будь-які згадки про лікувальні властивості та перетворив Coca-Cola на напій для задоволення. Сьогодні компанія продає близько 1,6 мільярда порцій напою щодня майже в усіх країнах світу.
Спільна склянка для всіх у СРСР
Раніше УНІАН писав про радянські автомати з газованою водою, з яких, за легендою, усі охочі пили з однієї спільної склянки. За офіційними даними, перший такий автомат створив працівник одного з ленінградських заводів на прізвище Агрошкін. Масово вони почали з'являтися на вулицях радянських міст у 1950-х роках, особливо після поїздки Микити Хрущова до США в 1957 році.
Склянку можна було промити прямо в автоматі струменем чистої води. За одну копійку продавали звичайну газовану воду, за три — солодку. Чому при цьому не виникало масових спалахів захворювань, достеменно невідомо. Серед можливих пояснень називають більш стійкий імунітет людей того часу та звичку користуватися спільними предметами побуту.
