Росія, за даними Bloomberg, намагається зірвати зовнішньополітичний розворот Вірменії у бік Європейського Союзу та США напередодні парламентських виборів. У матеріалі зазначається, що Єреван дедалі частіше стає об’єктом інформаційних кампаній, подібних до тих, які раніше фіксувалися щодо України, Грузії та Молдови.
Основним фактором, який впливає на загострення ситуації, називають політику прем’єр-міністра Нікола Пашиняна, котрий поступово скорочує залежність Вірменії від російського політичного та економічного впливу та намагається розширити співпрацю із Заходом.
За даними журналістів, для просування своїх інтересів Росія використовує мережу медіаресурсів і пов’язаних із ними структур, які позиціонують себе як проєвропейські або незалежні. Серед них згадується видання The Wyoming Star, яке поширює наративи про нібито посилення впливу США у Вірменії та потенційні негативні наслідки для економіки у разі виходу з російських інтеграційних форматів. При цьому журналісти вказують, що ресурс може бути пов’язаний з Олександром Іоновим — громадянином РФ, якого у США звинувачували у спробах впливу на вибори.
На тлі цих процесів Вірменія активно поглиблює контакти з Європейським Союзом та Сполученими Штатами. У матеріалі зазначається, що США публічно висловлювали підтримку курсу Пашиняна, а президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн оголосила про виділення Вірменії 50 мільйонів євро допомоги.
Bloomberg також нагадує, що Росію неодноразово звинувачували у втручанні у внутрішньополітичні процеси інших держав. Серед прикладів згадуються Молдова та Румунія, де фіксувалися спроби впливу на виборчі процеси. Водночас Москва відкидає подібні звинувачення і заперечує втручання у політичні процеси Вірменії.
У матеріалі також йдеться про те, що всередині російської системи управління зовнішньою політикою нібито посилюється координація дій щодо пострадянського простору. За даними анонімних джерел, перший заступник керівника адміністрації президента РФ Сергій Кирієнко відіграє ключову роль у політичних операціях у регіоні, включаючи Вірменію.
Окремо зазначається створення структур, які займаються протидією західному курсу Єревана, а також залучення різних державних інституцій і спецслужб до інформаційних та політичних кампаній.
Аналітики описують це як посилення так званої інформаційної стратегії, в межах якої просуваються наративи про нібито загрози для Вірменії у разі зближення із Заходом. Зокрема поширюються твердження про можливі економічні ризики, втрату стабільності та навіть ескалацію конфліктів у регіоні.
Експерти, на яких посилається видання, зазначають, що рівень інформаційного впливу у Вірменії може бути навіть вищим, ніж у попередніх випадках у регіоні, з огляду на значну присутність російських медіа у місцевому інформаційному просторі.
На цьому тлі виборча кампанія у Вірменії стає одним із ключових політичних процесів у Південному Кавказі. Майбутні вибори можуть визначити подальший геополітичний курс країни — або продовження зближення із Заходом, або збереження традиційної орієнтації на Росію.
Водночас аналітики наголошують, що навіть у разі перемоги проєвропейського курсу Вірменія навряд чи зможе повністю розірвати зв’язки з Москвою через економічну та безпекову взаємозалежність.
Таким чином, ситуація навколо Вірменії розглядається як черговий етап геополітичного протистояння за вплив у пострадянському просторі, де інформаційні кампанії, політичний тиск і дипломатичні важелі відіграють не меншу роль, ніж класичні інструменти зовнішньої політики.
